s01e01 — More Human Than Human

Очікувала чогось більш мистецтвознавчого, а тут більше психології. Деякі висновки здалися суперечливими та надуманими, більше схожими на гіпотези, ніж на факти, але цікаві точки зору. Ніколи не замислювалася, наприклад, наскільки ж навколо нас багато нагадувань про смерть і наскільки багато всього в мистецтві пов'язано зі смертю, а зараз сприймається так буденно й звично. Наприклад, ті ж фото, яка частка з усіх фотографій -- люди, яких вже не існує?
Ще замислилася над тим, наскільки ж молода наука археологія, трохи старша за психологію, років, може, на 50 чи 100. А здається ж, що всі ці знання завжди з нами були...
Зацікавив експеримент, в якому люди ставали більш жорсткими до групи з протилежними поглядами перед обличчям смерті. Хочеться продовження цих досліджень, повторення на інших групах, інших вибірках, з іншими механізмами експерименту, бо феномен виглядає багатообіцяючим, але висновок типу "готові захищатися" абсолютно невиправданий. З таким же успіхом можна сказати: "готові нападати", та й ще багато чого іншого. Трохи про це ще поговорили на прикладі поховального мистецтва етруської цивілізації, але, знову ж таки, чи причина справді була у протистоянні з Римом?

Ну чому більшість експериментів такі слабкі? З червоною смугою на дзьобі, наприклад. Чи перевірили гіпотезу на інших птахах і тваринах, на інших стимулах, в інших умовах? Я вже не кажу про людей. І чому, цікаво, в палеоліті людям біологічно!!! здавалися більш привабливими жіночі тіла з великими грудьми й стегнами, а з часом раптом стали біологічно! більш привабливими худі тіла? Одна я бачу тут протиріччя? Те, що єгиптяни робили розмітку своїх малюнків і малювали тіла за певними пропорціями, це якось пов'язано з біологією? Ну що за нісенітниці?
Огоооо, прямо детектив зі знахідкою цих статуй грецьких, так цікаво було спостерігати!
Цікаво, ніколи не помічала, що давньогрецькі статуї є також нереалістичними й справжні тіла не можуть так виглядати. Але про динаміку й рух було круто, модель прямо на очах ставав привабливішим, коли змінював позу.